vmest.ru страница 1
скачать файл



ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ iмeнi АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ
КАФЕДРА ТОВАРОЗНАВСТВА І ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

К У Р С О В А Р О Б О Т А
з дисципліни ____________________________________

на тему _________________________________________

________________________________________________

Студента(ки)____курсу, гр._________

___________________форми навчання

_________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Науковий керівник_________________



_________________________________

(науковий ступінь, посада,

прізвище, ім’я, по батькові)

Дніпропетровськ

201__
ЗМІСТ

Вступ

3

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ ТА ЇХ СПЛАВІВ

5

1.1. Алюміній та його сплави

5

1.2. Магній та його сплави

8

1.3. Основні властивості міді

10

2. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ ТА СПЛАВІВ

12

2.1. Сплави міді

12

2.2. Світова торгівля міддю та мідними сплавами

17

Висновки

22

Список використаних джерел

24



Вступ

Кольорові метали поділяють на благородні, важкі, легкі та рідкісні. До благородних належать метали з високою корозійною стійкістю: золото, платина, паладій, срібло, іридій, родій, рутеній та осмій. їх використовують у вигляді сплавів у електротехніці, електровакуумній техніці, приладобудуванні, медицині.

До важких належать метали з великою щільністю: свинець, олово, хром, вісмут, ртуть, мідь, цинк, нікель, кобальт, манган, стибій, арсен. Важкі метали застосову­ють головним чином як легуючі компоненти. А такі ме­тали, як мідь, свинець, цинк, частково кобальт, викори­стовують і в чистому вигляді.

Основні властивості. Метал червоного кольору, густина – 8,95 г/см3; температура плавлення - 1083 °С; відрізняється від­мінними електропровідністю, теплоємкістю, стійкістю до корозії (покривається захисною оксидною плівкою характерного зеле­ного кольору); добре піддається механічній обробці та литтю (особ­ливо у сплавах); у чистому вигляді - нетоксичний, оксидна плів­ка - токсична.

Стан виробництва і споживання. Мідь вважається першим металом, який людина добула із землі (є історичні дані про вико­ристання міді на острові Кіпр за 7000 років до н. є; з цим остро­вом пов'язують і назву хімічного елементу Сu). У доісторичні часи мідь добувалась на території сучасної Європи відкритим способом і разом з оловом використовувалась для виготовлення зброї, посуду, знарядь праці і хатніх речей (начиння), про що сві­дчить назва прадавнього періоду історії людства "бронзовий вік". У сучасному розумінні бронзи - це сплави міді з усіма металами (найчастіше - оловом, алюмінієм, марганцем) і деякими немета­лами (найчастіше - кремнієм); сплави міді з цинком мають назву латуні. З плином часу використання міді збільшилося кількісно і розширилось якісно. З зростанням потреб у міді розширювались і поглиблювались наукові дослідження як самого металу, так і можливостей його застосування. В усьому світі сформувалися осередки промислового виробництва міді та виробів на її основі. Загальне світове виробництво у рік складає ~8 млн тонн (з руди) і —10 млн тонн рафінованої міді; у загальній кількості частка со­рту А -14 млн тонн. Провідні світові виробники - США і Чилі. Приблизно 40 % світових потреб у міді задовольняють перероб­ленням мідного брухту. Основними світовими споживачами міді є США, РФ, Японія (разом майже 50 % світового споживання). Мідь продається американськими і канадськими товарними бір­жами переважно на основі ціни виробника. У минулому така прак­тика превалювала на усіх провідних світових товарних біржах, що торгують міддю, однак наприкінці 1960-х pp. Чилі, Замбія та ряд інших країн відмовилися від фіксованих цін виробників і з того часу Рада країн-експортерів міді спрямовує основні зусил­ля перш за все на стабілізацію світових цін.

Біржова торгівля міддю почалася на LME у 1877 р.



Метою курсової роботи було дослідження кольорових металів та їх сплавів.

Завданнями роботи було:

- дослідити теоретичні основи міді та її сплавів;

- визначити практичне застосування міді та її сплавів.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ ТА ЇХ СПЛАВІВ
1.1. Алюміній та його сплави

Алюміній — метал білого кольору, щільність дорівнює 2,7 г/см3, температура плавлення 660°С, твердість після прокатки і випалювання 20 - 25 НВ, відносне подовження 30—40 %, межа міцності при розтягуванні 80 - 100 МПа, висока тепло-, електропровідність. Це пластичний метал срібно-сірого кольору, добре обробляється тисненням і зварюванням; на повітрі покривається тонкою оксидною плівкою, що надає йому корозійну стійкість, особливо до азотної кислоти. Недоліками алюмінію є погана зда­тність до обробки на металорізальних верстатах і низькі ливарні властивості. Нараховують 250 мінералів, які містять алюміній (боксити, алуніти, каоліни). Алюміній — це найбільш розповсю­джений метал у земній корі (8 %).

Залежно від домішок, промисловість отримує 30 марок перві­сного алюмінію, який становить три групи:

• особливої чистоти;

• високої чистоти;

• технічної чистоти.

Марки алюмінію і вміст домішок показано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Марки алюмінію


Буква Е в марках алюмінію АЕ показує, що даний алюміній призначається для виготовлення електричного дроту.

Алюміній поставляється в чушках вагою 515 і 1000 кг і у ви­гляді плоских зливків різноманітної довжини і ширини.

Алюміній знаходить широке використання в промисловості. Значна його частина іде на виготовлення електричного дроту, та­кож використовується в електроніці і ядерній техніці, в харчовій промисловості та в будівництві, в машинобудуванні і космічній галузі, для виготовлення цистерн, трубопроводів. Його викорис­товують як антикорозійне покриття, а також як легуючий еле­мент при виплавленні сталі.

Сплави алюмінію діляться на дві групи: деформовані і ливарні. Деформовані сплави — це сплави алюмінію з міддю, ма­рганцем, магнієм, залізом, цинком, кремнієм та іншими елемен­тами. Мають високу пластичність, випускаються у вигляді лис­тів, дротів, труб, прутків і таке інше. Діляться на зміцнюючі і незміцнюючі.

Зміцнюючі алюмінієві сплави можуть підвищувати свою мі­цність при термічній обробці. Найбільш популярним зміцнюю­чим сплавом є дюралюміній — сплав алюмінію з міддю, кремні­єм і залізом, а можливо і з марганцем і магнієм. Дюралюміній маркується літерою Д і цифрою, що показує номер сплаву. Випу­скається п'ять основних марок дюралюмінію: Д1; Діб; Д18; Д19; Д20. Дюралюміній має низьку корозійну стійкість, і для захисту від корозії здійснюється його плакування — нанесення на поверхню металу тонкого захисного шару чистого алюмінію. Такий плакува­льний метал позначається буквою П в марці алюмінію — Д18П.

Дуже міцними зміцнюючими алюмінієвими сплавами є авіалі, які використовуються для виготовлення стійких конструкцій. Маркування: АВ; високоміцні алюмінієві сплави: В95; ВАД23; В93 використовують для виготовлення стрингерів, лонжеронів літаків, кузовів автомобілів й т. ін.

Жароміцні сплави використовують для виготовлення деталей методами гарячої обробки тисненням — куванням, штампуван­ням. Приклади марок цих сплавів: АК2; АК4; АК8.

Найбільш використовуваними незміцнюючими сплавами алю­мінію є сплави на основі алюмінію і магнію, алюмінію і марган­цю (магналі). Ці сплави характеризуються не дуже високою міц­ністю (ав = 200 — 320 МПа), але доброю пластичністю і високою корозійною стійкістю. Підвищення їх міцності можливе спосо­бом пластичного деформування. З них виготовляють палубні надбудови і корпуси морських та річкових суден, вікна і двері, зварюють цистерни для пального, азотної й інших кислот. Вони маркуються літерами АМгі; АМг2 (сплав алюмінію і магнію); АМц5; АМцЗ (сплав алюмінію і марганцю). Цифра просто кодує номер сплаву.

Особливим класом є спечені алюмінієві порошки: САП1; САП2; САС1; САС2. Виготовляють з них лопаті вентиляторів, турбін, обмотки трансформаторів.

Ливарні алюмінієві сплави призначені для отримання виливок, які мають добрі ливарні властивості, достатню пластичність, зда­тністю чинити опір корозії, добре оброблятися різанням: АЛ 1; АЛ 2; АЛ 7.

Основними легуючими елементами є кремній, мідь, марга­нець, цинк. Найбільше розповсюдження знайшли сплави алюмі­нію та кремнію (силуміни АЛ2) — домішки кремнію досягають 10—13 %. Характеризуються найкращими ливарними властивос­тями, але недостатньо міцні. Для підвищення міцності до їх скла­ду додають домішки міді, марганцю і магнію та зменшують вміст кремнію.

Жаростійкі алюмінієві сплави отримують за рахунок сплаву з титаном, нікелем, хромом.

Ливарні алюмінієві сплави поставляються як у вигляді вили­вок готових виробів, так і в чушках.
1.2. Магній та його сплави
Магній — характерний елемент мантії Землі, який переважно міститься в основних породах (4,5 %). Відкритий у 1808 р. англійським ученим Г. Деві, який отримав амальгаму, а з неї після відгонки ртуті — новий порошкоподібний метал (магній). Температура плавлення магнію 651 °С, його кристалічна решітка гексагональна, густина 1739 кг/м3. Теплопровідність Mg значно вища, ніж в А1. На повітрі магній легко займається; використовують його в піротехніці та хімічній промисловості.

Магнієві сплави отримують сплавленням Mg з: до 10 % А1, до 5—6 % Zn, до 2,5 % Мn, до 1,5 % Zr. Усі ці елементи, як свідчать початкові області відповідних подвійних діаграм стану (рис. 1.2), мають обмежену розчинність у магнії. Алюміній утворює з магнієм сполуку Al3Mg4, а цинк — MgZn2 отже, при охолодженні магнієвого сплаву, який містить зазначені елементи, з твердого розчину мають виділитися зміцнювальні вторинні кристали надлишкових фаз, тобто такі сплави можна піддавати гартуванню та старінню.

Магнієві сплави, як і алюмінієві, розділяють на дві групи:

— ливарні, які призначені для отримання деталей методом фасонного лиття, їх марку­ють літерами МЛ і цифрою, що означає умов­ний номер сплаву, наприклад, МЛ5, МЛ6 і т. д.;

— деформівні, які можна піддавати пресуванню, прокатуванню, куванню, штампу­ванню та ін.; маркують їх літерами МА і цифрою, що означає умовний номер сплаву, наприклад MAl, MA14 і т. д.

Магнієві сплави добре обробляються різанням і досить добре зварюються, особ­ливо аргонодуговим методом.

Завдяки високій питомій міцності магнієві сплави знайшли застосування в авіабудуванні та інших галузях народного господарства. Використовують ці сплави також в атомних

Рис. 1.1. Початкові області діаграм стану Mg з різними елементами

1.3. Основні властивості міді

Мідь - метал рожево-червонуватого кольору, має елементарну кристалічну комірку гранецентрованого куба з параметром а = 0,3608 нм. Густина міді d = 8940 кг/м3, температура плавлення Тпл = 1083°С.

Порівняно з алюмінієм мідь характеризується вищими електро- та теплопровідністю, добрим опором корозії на повітрі, у прісній та морській воді, а також у багатьох хімічних середовищах. Вона легко обробляється тиском, добре паяється і зварюється, проте має невисокі ливарні властивості й погану оброблюваність різанням. За електро- й теплопровідністю мідь стоїть на другому місці після срібла. З огляду на низьку границю текучості й порівняно високу вартість мідь у конструкціях майже не застосовується.

Механічні й технологічні властивості міді помітно знижують шкідливі домішки - вісмут, свинець, сірка й кисень. Вісмут і свинець практично не розчиняються в міді й утворюють з нею легкоплавкі евтектики, які, розміщуючись на границях зерен, призводять до руйнування міді під час її гарячої обробки тиском. Тому масова частка вісмуту в міді не повинна перевищувати 0,002%, а свинцю - 0,005%. У свою чергу, сірка й кисень погіршують пластичність міді, утворюючи на границях зерен крихкі евтектики.

Найбільш чисту мідь одержують електронно-променевою плавкою (ME -99,995% Cu) і плавкою у вакуумі (MB - 99,99% Cu). У залежності від кількості домішок виплавляють мідь високої чистоти таких марок: М00 (99,99% Cu і 0,01 % домішок), М0 (99,99% Cu), M06 (99,97% Cu, б - означає безкиснева) і технічної чистоти: МІ (99,9% Cu), M2 (99,7% Cu), МЗ (99,5% Cu), M4 (99%).

Для виготовлення більшості провідникових матеріалів використовують очищену мідь марок: ME, М00, М0, Ml, MT, MM, МГТ, МГМ. Круглу мідну проволоку для проводів виготовляють двох марок: МТ - мідний твердий і MM - мідний м'який. Прямокутна проволока випускається двох марок: МГТ — мідний голий твердий і МГМ - мідний голий м'який.

Важливо відмітити, що навіть незначна кількість домішок різко погіршує властивості чистої міді. Найбільш шкідливою домішкою в міді є кисень. Крім погіршення електропровідності, кисень при відпалюванні виробів із чистої міді викликає розтріскування і втрату міцності, тому вміст кисню в міді гранично обмежено.

Найкращу електропровідність має безкиснева мідь.

Мідь вказаних вище марок використовують у вигляді прокату: проволоки різних діаметрів, шин, полос і прутків.

Прокат із міді поставляється або у відпаленому вигляді, або в нагартованому стані (після холодного деформування). Відпалена мідь характеризується такими властивостями: границя міцності на розрив = 250...270 МПа, відносне видовження = 40.. .50%, твердість НВ 30.. .45. Після холодного деформування ці властивості змінюються так: = 400...430 МПа, = 1...2%, НВ 100...120. Відпалена мідь має кращу електропровідність, нагартована - більшу міцність. Відпалену мідь використовують для виготовлення намотувальних проводів, кабельних виробів; нагартовану мідь - для підвісних струмопровідних і контактних проводів, колекторних пластин.

Для виробів, від яких необхідна міцність, більша 400 МПа, використовують сплави міді. До найпоширеніших сплавів міді належать: латуні - сплави міді з цинком та бронзи - сплави міді з іншими (крім цинку) елементами.


2. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МІДІ ТА ЇЇ СПЛАВІВ

2.1. Сплави міді

Легують мідь цинком, оловом, алюмінієм, кремнієм, марганцем, нікелем, бери­лієм та ін. Ці елементи підвищують твердість і міцність мідних сплавів, практично не знижуючи пластичність, а окремі з них (Zn, Sn, A1) навіть підвищують її. Алюмі­ній, марганець і олово покращують корозійну тривкість, а, крім цього, олово, крем­ній і марганець у певних концентраціях підвищують антифрикційні властивості сплавів міді. Залізо сприяє здрібненню зерна, а кремній підвищує ливарні власти­вості сплавів. Пластичність багатьох однофазових мідних сплавів дуже висока, а міцність у рівноважному стані (в = 250...550 МПа) нижча порівняно зі сталями. Винятком щодо міцності може бути берилієва бронза, зміцнена термообробкою.

Легувальні елементи в сплавах міді позначають літерами: А - алюміній, Б - берилій, Ж — залізо, К - кремній, Мц - марганець, Н - нікель, О - олово, Ф - фосфор, Ц - цинк.

За технологічною ознакою розрізняють деформівні й ливарні сплави міді.

Латунями називають дво- або багатокомпонентні сплави міді, в яких основним легувальним елементом є цинк. Двокомпонентні латуні системи Cu-Zn відносять до простих, а багатокомпонентні, що крім цинку містять ще й інші елементи, - до спеціальних. Завдяки поєднанню добрих технологічних і непоганих механічних властивостей латуні найбільш розповсюджені серед сплавів міді.

На рис. 2.1, а наведені діаграми стану Cu-Zn. Латуні можуть мати в своєму складі до 45% Zn. Підвищення кількості цинку до 45% в латуні призводить до збільшення міцності ( до 450 МПа). Максимальна пластичність має місце при концентрації цинку біля 37%. На рис. 2.1, б показані залежності і δ від кількості цинку в складі латуні.

Рис. 2.1. Діаграма стану Cu-Zn (а); залежність механічних властивостей від вмісту цинку (б)


При сплавленні міді з цинком утворюється ряд твердих розчинів а, Р, у, є, із яких а є твердим розчином цинку в міді з граничною розчинністю цинку 39%.

Із діаграми стану Cu-Zn видно, що в залежності від складу є однофазові латуні, які складаються із а-твердого розчину, і двофазові (а + Р)-латуні. На рис. 19.2, а, б наведені мікроструктури таких сплавів.

Марки латуней позначають літерою Л (ла­тунь), після якої у випадку простих латуней став­лять числа, які показують масову частку міді - Л96, Л90, Л85, Л80. Наприклад, в латуні марки Л85 середня масова частка міді 85%, а цинку - 15%.

Рис. 2.2. Мікроструктури: а - α -латуні; б - α + β -латуні


Маркуючи спеціальні латуні на початку теж ставлять літеру Л, після якої йдуть літери, що позначають легувальні елементи й числа після них позначають середні масові частки в % відповідних елементів. Зокрема, в латуні марки ЛЦ4ОМцЗА маємо 40% цинку (Ц), 3% марганцю (Мц) і 1% алюмінію (А), решта - 56% міді. До деформівних належать однофазові (α-) і двофазові (α + β)-латуні. Найбільше використання знайшли латуні, що містять до 38% Zn, оскільки до цієї межі (згідно діаграми стану Cu-Zn) існує твердий розчин заміщення міді цинком і, отже, зберігається ГЦК-ґратка. Маючи дуже високу пластичність, однофазові латуні легко обробляються тиском і в холодному, і в гарячому стані. Слід пам'ятати, що холодна пластична деформація не лише істотно підвищує міцність і твердість, але зменшує пластичність (явище наклепу). В разі потреби наклеп можна зняти рекристалізаційним відпалюванням при температурі 500...600°С.
Таблиця 2.1

Марки, хімічний склад і механічні властивості деяких деформівних латуней



Із однофазових деформівних α-латуней обробкою тиском у холодному стані виготовляють гільзи патронів (Л68, Л70), трубки теплообмінників (Л70), прутики, дріт, стрічки. Однофазові латуні з вмістом міді понад 90% мають колір золота й використовуються для ювелірних і декоративних виробів.

Менш пластичні в холодному стані двофазові (α + β)-латуні - прості й спеціальні - рекомендують обробляти тиском у гарячому стані при температурах понад 700°С.

Як ливарні використовують переважно спеціальні латуні (табл. 19.2). Вони відзначаються значною рідкоплинністю, малою схильністю до ліквації й добрими антифрикційними властивостями. Але при їх заливанні у форми необхідна добра вентиляція цеху, оскільки пари, що виділяються із рідких латуней, шкідливо впливають на організм людини. З ливарних латуней виготовляють арматуру (ЛЦ40С), лопатки гребних гвинтів (ЛЦ40МЗЖ), гайки, вінці черв'ячних коліс (ЛЦ23А6ЖЗМц2), шестерні (ЛЦ16К4) і втулки підшипників (ЛЦ38Мц2С2).
Таблиця 2.2

Марки, хімічний склад і механічні властивості ливарних латуней




Бронзами називають дво- або багатокомпонентні сплави міді з оловом, алюмінієм, свинцем, берилієм, кремнієм, хромом або іншими елементами, серед яких цинк не є основним.

Бронзи маркують літерами Бр (бронза), за якими проставляють літери, що показують, які компоненти, крім міді, входять до складу бронзи. Числа показують середню масову частку відповідних легувальних елементів. Наприклад, бронза марки БрОФЮ-1 містить 10% олова (О), 1% фосфору (Ф), а решта 89% - мідь.

Серед бронз найпоширеніші багатокомпонентні й набагато рідше зустрічаються двокомпонентні бронзи. Залежно від назви основного легувального компонента бронзи поділяють на олов'яні, алюмінієві, кремнієві, свинцеві, берилієві та ін.

Найстарішими серед металевих сплавів є олов'яні бронзи. Двокомпонентні олов'яні бронзи мають підвищену схильність до ліквації, низьку рідко плинність й розсіяну пористість, проте вони відзначаються дуже низькою лінійною усадкою (0,8%) й добрими протикорозійними властивостями. Ці бронзи дорогі. Щоб здешевити олов'яні бронзи й поліпшити технологічні та механічні властивості, їх додатково легують цинком, свинцем, нікелем і фосфором.

Оскільки цинк дешевший не лише від олова, але й від міді, його вводять у великих кількостях, але не більше його розчинності в α-фазі.

Нікель сприяє здрібненню зерна, збільшує міцність та пластичність й підвищує корозійну тривкість бронз.

Свинець знижує механічні властивості, проте підвищує щільність виливок, покращує антифрикційні властивості й оброблюваність різанням.

Фосфор підвищує міцність і рідкоплинність бронз.


2.2. Світова торгівля міддю та мідними сплавами
Руд кольорових металів на планеті мало й поділені вони за територією дуже нерівномірно. Лише США та Росія задовольняють свої потреби у кольорових металах за рахунок розробки власних родовищ, а решта країн тією чи іншою мірою залежать від імпортної мінеральної сировини.

Руди кольорових металів мають низку особливостей. 3 одного боку, вони вирізняються надзвичайно різноманітним комплексним складом: часто-густо з руд кольорових металів можна одержати кілька супутніх корисних компонентів (золото, срібло, кобальт, вольфрам, арсен, сірку тощо). Другою особливістю є порівняно низький відсоток корисної речовини в руді, що рідко перевищує 5—10%. Рудам кольорових металів властива складна форма залягання.

Такі фактори накладають свій відбиток на розвиток й розміщення галузей кольорової металургії. Руди кольорових металів здебільшого розташовані в країнах, що розвиваються, а для виробництва треба чимало енергії, що продукується у промислово розвинутих країнах. Це порушує рівновагу в розвитку кольорової металургії у світі. Під час розміщення підприємств кольорової металургії необхідно враховувати як сировинний фактор на стадії видобутку та збагачення, так і енергетичний під час виплавки металу. Територіально ці дві стадії рідко збігаються. Глиноземні заводи, центри первинної виплавки міді, свинцево-цинкові виробництва орієнтуються на родовища, а виплавка металу здійснюється поруч енергетичної бази (табл. 2.1).

Це пояснюється технологічними особливостями виробництва кольорових металів. Для одержання 1 т чорнової міді треба 100 т руди, 800 кВт*год електроенергії, 2 т палива, 500 мз вoди. Натомість продукування цинку, алюмінію характеризується високою електромісткістю: на 1 т алюмінію йде 2 т глинозему, близько 18 тис. кВт-год електроенергії, 120 м3 води, 0,2 т палива. Тому алюмінієві й електролітичні цинкові заводи розташовуються біля потужних енергетичних джерел.

Поєднання родовищ мінеральної сировини та енергії особливо сприятливе для підприємств кольорової металургії, але таке трапляється вкрай рідко. Низький вміст корисної речовини у рудах кольорових металів призводить до того, що на порожню породу при перевезеннях припадає 80—90%. Отже, переробляти руди кольорових металів на великій відстані від їхніх родовищ нерентабельно. Тому руди збагачуються на місці видобутку, а чорновий метал виплавляється або там же, або у районах, порівняно близьких до родовищ. Рафінування — одержання чистого металу — здійснюється у промислово розвинутих країнах.

Таблиця 2.1



Видобуток, виробництво та споживання кольорових металів (2009 р.)

Місце країн

Видобуток

Виробництво

Споживання

Боксити

млн. т

Мідь

млн. т

Рафінований алюміній

млн. т

Рафінована мідь

млн. т

Рафінований алюміній

млн. т



Всього

110,6

Всього

10,04

Всього

19,61

Всього

11,57

Всього

20,28

1

Австралія

42,7

Чилі

2,48

США

3,37

США

2,25

США

5,05

2

Гвінея

14,4

США

1,86

Росія

2,72

Чилі

1,49

Японія

2,34

3

Ямайка

10,9

Канада

0,73

Канада

2,17

Японія

1,19

КНР

1,86

4

Бразилія

8,7

Росія

0,48

КНР

1,66

КНР

0,84

ФРН

0,65

5

Венесуела

5,4

Індонезія

0,46

Австралія

1,29

ФРН

0,62

Франція

0,72

Отож, первісна переробка або збагачення руд кольорових металів здійснюється у країнах, що розвиваються, a вторинна переробка або одержання готового металу зосереджена у промислово розвинутих країнах. Щоправда, протягом останніх років у низці країн, що розвиваються, націоналізується гірничорудна промисловість і створюється власна переробна база.

Додатковою (специфічною, порівняно з іншими металами, яки­ми торгують світові товарні біржі) характеристикою якості міді, що допускається до біржової торгівлі, є вимога до електропрові­дності. За цією характеристикою мідь повинна відповідати по­казнику національних стандартів США або Великобританії і по­діляється на високосортну; сорт А, звичайну.

Біржова одиниця складає: 25 метричних тонн (55000 англ. фунтів) при торгівлі реальним товаром (LME); 11,3 метричних тонни (25000 англ.. фунтів) при ф'ючерсній торгівлі.

Розфасовка. Для біржової торгівлі мідь повинна бути розфа­сована у катодні стержні (катодна мідь) чи зливки-бруски (мідь вогневого рафінування).

Світові центри торгівлі: LME, NEX, MidAm (усі торгують і реальним товаром і ф'ючерсами ). За фізичними обсягами торгів­лі через світові товарні біржі мідь посідає сьогодні друге місце (на LME це складає близько 17000 контрактів за добу, що майже у 3 рази більше, ніж цинку або нікелю окремо, та майже в 2 рази більше від цинку і нікелю разом).

Основні біржові характеристики: час торгів - NEX: 9.25-14.00 (місцевого часу); LME: 12.00 \15.30; 12.30\ 16/1; початкова маржа - $ 5000; вартість 1 пункту - $ 2,5; допустимі зміни цін: max - без обмежень, min - $ 1.1/т; поставки - поточний місяць, два місяці за поточним; плюс І, III, V, VII, IX, XII місяці року; ціпа наявного товару ~ $ 1650/т (середньорічна 2000 p.); з поставкою через 3 міс. ~ на 2 % більше.

Товарознавчі особливості Спеціальних правил контракту LME (Special Contract Rules).

Розмір Партії (Size of Lot) - 25 метричних тонн.

Основна валюта (MajorCurrency) та мінімальний ціновий рух (Minimum Price Movement) - такі ж, як і при торгівлі алюмінієм.

Дати постачання (Delivery Dates). Постачання покупцям здій­снюється щодня протягом 3 місяців наперед; потім щосереди про­тягом наступних 3 місяців, а далі кожна третя середа кожного місяця протягом наступних 57 місяців. Загальна кількість стано­вить 63 місяці наперед.

Якість (Quality). За контрактами LME постачається елект­ролітична мідь у формі катодів - сорт A (Copper grade А). Вся поставлена мідь повинна відповідати маркам, внесеним у схва­лений LME список марок міді, і національним стандартам Вели­кобританії на мідь, які гармонізовані з стандартами ЄС - BS EN 1978:1998; позначення міді, що допускається для торгівлі на LME. у цих стандартах наведено так: Сu-САТН-1.

Форми і Ваги (Shapes & Weights). Пакет міді повинен мати масу 25 тонн, знаходитися в одному складському приміщенні, складатися з міді лише однієї марки, мати певну форму і каліб­рування, складатися з так званих повних шарів (пластів) і шарів зниження (нижніх шарів), які для потреб палетизації (зручності складування у полети і формування партій до відправлення) мо­жуть містити пластини (окремі шари) різних форм і розмірів на дні кожного пакета. Необхідно, щоб нижні пластини за масою не становили менше 25 % цілого пакета. Кожен пакет мідних като­дів у варранті повинен бути надійно встановлений, скріплений у місцях зв'язування, за масою не перевищувати 4 тонни; на зв'яз­ці повинна бути вказана марка міді. Із 18.12.1995 р. кожен пакет мідних катодів, розташованих на варранті, повинен бути надій­но зв'язаний для транспортування у зв'язки, що забезпечують безпечне завантаження - без перекручування зв'язок і розламу­вання катодів. Додатково, з 17.08.1999 р. кожен пакет мідних катодів у варранті постачається із зареєстрованою патентова­ною назвою виробника, позначеною на скобах (місцях зв'язуван­ня) чи розташованою безперервним надписом на матеріалі зв'я­зування виробника.

Усі передбачені посилання у маркуванні і контрактах повинні бути зроблені на повні спеціальні правила контрактів торгівлі металами на LME.



Висновки

Легують мідь цинком, оловом, алюмінієм, кремнієм, марганцем, нікелем, бери­лієм та ін. Ці елементи підвищують твердість і міцність мідних сплавів, практично не знижуючи пластичність, а окремі з них (Zn, Sn, A1) навіть підвищують її. Алюмі­ній, марганець і олово покращують корозійну тривкість, а, крім цього, олово, крем­ній і марганець у певних концентраціях підвищують антифрикційні властивості сплавів міді. Залізо сприяє здрібненню зерна, а кремній підвищує ливарні власти­вості сплавів. Пластичність багатьох однофазових мідних сплавів дуже висока, а міцність у рівноважному стані (в = 250...550 МПа) нижча порівняно зі сталями. Винятком щодо міцності може бути берилієва бронза, зміцнена термообробкою.

Легувальні елементи в сплавах міді позначають літерами: А - алюміній, Б - берилій, Ж — залізо, К - кремній, Мц - марганець, Н - нікель, О - олово, Ф - фосфор, Ц - цинк.

За технологічною ознакою розрізняють деформівні й ливарні сплави міді.

Латунями називають дво- або багатокомпонентні сплави міді, в яких основним легувальним елементом є цинк. Двокомпонентні латуні системи Cu-Zn відносять до простих, а багатокомпонентні, що крім цинку містять ще й інші елементи, - до спеціальних. Завдяки поєднанню добрих технологічних і непоганих механічних властивостей латуні найбільш розповсюджені серед сплавів міді.

Розфасовка. Для біржової торгівлі мідь повинна бути розфа­сована у катодні стержні (катодна мідь) чи зливки-бруски (мідь вогневого рафінування).

Світові центри торгівлі: LME, NEX, MidAm (усі торгують і реальним товаром і ф'ючерсами ). За фізичними обсягами торгів­лі через світові товарні біржі мідь посідає сьогодні друге місце (на LME це складає близько 17000 контрактів за добу, що майже у 3 рази більше, ніж цинку або нікелю окремо, та майже в 2 рази більше від цинку і нікелю разом).

Основні біржові характеристики: час торгів - NEX: 9.25-14.00 (місцевого часу); LME: 12.00 \15.30; 12.30\ 16/1; початкова маржа - $ 5000; вартість 1 пункту - $ 2,5; допустимі зміни цін: max - без обмежень, min - $ 1.1/т; поставки - поточний місяць, два місяці за поточним; плюс І, III, V, VII, IX, XII місяці року; ціпа наявного товару ~ $ 1650/т (середньорічна 2000 p.); з поставкою через 3 міс. ~ на 2 % більше.

Товарознавчі особливості Спеціальних правил контракту LME (Special Contract Rules).

Розмір Партії (Size of Lot) - 25 метричних тонн.

Основна валюта (MajorCurrency) та мінімальний ціновий рух (Minimum Price Movement) - такі ж, як і при торгівлі алюмінієм.

Дати постачання (Delivery Dates). Постачання покупцям здій­снюється щодня протягом 3 місяців наперед; потім щосереди про­тягом наступних 3 місяців, а далі кожна третя середа кожного місяця протягом наступних 57 місяців. Загальна кількість стано­вить 63 місяці наперед.

Якість (Quality). За контрактами LME постачається елект­ролітична мідь у формі катодів - сорт A (Copper grade А). Вся поставлена мідь повинна відповідати маркам, внесеним у схва­лений LME список марок міді, і національним стандартам Вели­кобританії на мідь, які гармонізовані з стандартами ЄС - BS EN 1978:1998; позначення міді, що допускається для торгівлі на LME. у цих стандартах наведено так: Сu-САТН-1.


Список використаних джерел

1. Кузін О.А., Яцюк Р.А. Металознавство та термічна обробка металів. – Львів: Афіша, 2002. – 302 с.

2. Материаловедение: Учебник для вузов / Ю.Л.Солнцев, Е.И.Пряхин, Ф. Войткун  М.: МИСИС, 1999.  С. 128170.

3. Лахтин Ю. М., Леонтьева В. П. Материаловедение: Учебник для высших технических учебных заведений. — 3-е изд., перераб. и доп.  М.: Ма­шиностроение, 1990.  C. 3767.

4. Волчок И. П. Сопротивление разрушению стали и чугуна. — М.: Металлургия, 1993. — 192 с.

5. Геллер Ю. А., Рахштадт А. Г. Материаловедение: Методы анализа, лабораторные работы и задания. — М.: Металлургия, 1984. — 384 с.

6. Гольдштейн М. И., Грачев С. В., Векслер Ю. Г. Специальные стали. — М.: Металлургия, 1985. — 408 с.

7. Гуляев А. П. Металловедение: Учеб. для вузов. — 6-е изд., перераб. и доп. — М.: Металлургия, 1986. — 544 с.

8. Конструкционные материалы: Справочник. / Б. Н. Арзамасов, В. А. Прострем, И. А. Буше и др. / Под общ. ред. Б. Н. Арзамасова. — М.: Машиностроение, 1990. — 688 с.

9. Контроль качества термической обработки стальных полуфабрикатов и деталей: Справочник. / Под общ. ред. В. Д. Кальнера. — М.: Машиностроение, 1984. — 384 с.



13. Марочник сталей и сплавов. / В. Г. Сорокин, А. В. Волосникова, С. А. Веткин и др. — М., Машиностроение, 1989. — 640 с.

скачать файл



Смотрите также:
Курсоваробот а
237.57kb.